minus-star: Форум создан в помощь музыкантам, вокалистам и просто любителям музыки...

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.



Сценарій до дня матері

Сообщений 1 страница 8 из 8

1

Хто має сценарії до дня матері?Поділіться,будь ласка...

0

2

Свято для мам
          “Нема цвіту краще від маківочки, немає роду
                           милішого від матіночки”
 
Ведуча.  Материнство... Святе і прекрасне, оспіване поетами, увіковічене  художниками на полотнах.  Сьогодні, на цьому святі, ми вдячним словом вшановуємо   
                наших матерів. У всіх народів, у всі віки жінка- мати була
охоронницею, добрим ангелом домашнього вогнища, її 
мудрість поважали в сім’ї, в її розрадах знаходило спокій
зранене й зболіле синівське серце.
Виходить юнак і дівчинка.
Юнак... Чуєте? Хто там? – з дороги!
               Мати іде молода,
               Сонячні очі вологі, горда і рівна хода.
               Глянте, яка величава, скільки надії в очах!
               Сина, як щастя, як славу,
               В люди несе на руках.
               Ні, їй немає зупинку, їй поступається все.
               Знайте, майбутню Людину радісна мати несе.
Дівчина...
                 Скільки у серці любові! Квітне для неї земля.
                 Друзі, тихіше розмови- спить на руках немовля!
                 Чуєте, Хто там? – З дороги! Глянте, краса- не хода
                  Кидайте квіти під ноги, Мати іде молода.
 
Звучить “Пісня про матір”
 
Ведуча. Мати... Материнське серце здатне перейматися
              болем дитини на відстані, журитися долею своїх
               дітей усе життя.  Якби могла сонечко прихилила б.
 
           Звучить пісня  «Виростеш ти, сину»
 
          Ведуча. Війна... Зловісним смерчем пролетіла звістка.
              Стиснулося від болі материнське серце. Добра і
               ніжна провела за ворота своїх синів-соколів .
               Буде довго ждати, виглядати, молитися тихо.
               Та візьме на свої худенькі плечі весь тягар війни,
               працею своєю невтомною наближатиме День
               Перемоги. У тривожному чеканні ждали матері
               повернення своїх синів-соколів.
               Та скільки синів не діждались синів наші матері.
               Скільки їх згорьованих по всій країні.
               Ми розділяємо горе матерів нашого села, чиї сини
               Загинули на фронтах ВВ війни.
 
Звучить пісня “А мати ходить на курган” (виконує сім’я )
           
Художнє читання у виконанні …
 
Ведуча.  Посивіли від горя матері. Ніякою мірою не 
               виміряти втрат, нічим не вилікувати незагоїних
              ран материнської душі.  Та до її щедрот тагнеться
               усе живе.  Мати- це вічність життя.
 
У виконанні бабусі звучить пісня « Мамина коса»
 
Ведуча. Мати і земля... Земля і мати... Це їх роботящі
                           руки,  моєї і твоєї матарів, з пеплу війни підняли
                           до життя цю землю, вмили гіркою сльозою,
                           засіяли молодим життям. Заквітла перед хатою
                            мамина вишня, зацвіли в саду мальви та
                            чорнобривці,   защебетав соловейко -       
                             і  посміхнулася мати.
 
      Звучить пісня “Чорнобривці”
 
Ведуча.  Жінка - мати . ЇЇ нелегка доля з особливою ніжністю
оспівана в народній творчості. Сьогодні на цьому святі  ми вшановуємо жінок.
Ваші діти приготували вам солодкі подарунки . Нехай ваше життя буде таким солодким як ці сюрпризи.
 
                          У виконанні танцювальної групи   композиція
                             “Моя квітуча Україна”

0

3

Матусенько моя рідненька

(Пісня «Сік землі»)

Ведуча.
Христос Воскрес! Шановні гості, Матері, вчителі та діти! Сьогодні, коли вже прокинулася від сну природа, коли лунає у блакиті пташиний спів, теплий вітерець приніс і до нас чудове свято - День матері!

1-й учень.
Добрий день вам, люди добрі,
Що сидять в нашій господі,
Ми зі святом вас вітаєм,
Щастя і добра бажаєм.

2-й учень.
Красиво і світло у нашій світлиці,
Букети в руках у діток вогняні.
Сьогодні у школі родиннеє свято,
І хочеться всіх привітати мені

Ведучий.
А історія цього свята така. Жила у Філадельфії маленька дівчинка, яка дуже любила свою маму і була впевнена, що вона найкраща в світі. Минув час, дівчинка виросла і зрозуміла, що для кожної людини її мама найдорожча, наймиліша. То чому б разом для усіх мам на світі не започаткувати свято - День матері.

Ведуча.
Вирішила так уже доросла Анна Джарвич і в травні 1910 року організувала у Філадельфії свято Матері. Згодом його почали відзначати у всьому світі.

Ведучий.
У 1929 році Союз українок Галичини звернувся до громади з пропозицією зробити цей день святом Матері. Воно стало у нас найкращим, і ми від усього серця вітаємо всіх мам, які сидять у нашій залі, і тих, хто не зміг прийти до нас. Хай і до них доторкнеться ласкавий вітерець наших сер-дець, нашої любові.Так сталося, що в усьому світі День Матері святкували і святкують у травні. Мабуть тому, що саме у травні заявляється так багато різних квітів.

Ведуча.
Дорогі матері! Ми зібрались на велике свято - День Матері. У цей день усі вшановують і матір-неньку, і матір-землю і Матір Божу. Перше слово, яке дитина вимовляє, - «мама». З’являється на світ малятко - лине до Бога мамина молитва з проханням щастя-долі її дитині.

Ведучий.
Богиня-Берегиня… Яке поетичне, яке точне і загадкове наймення! Берегиня - це та, що береже тепло, оберігає нас від невірного кроку. Це та, що ніколи не вимагає від нас ніяких жертв, а са¬ма жертвує задля нас всім, навіть життям. Це та, що темними ночами колихала тебе, не зімкнувши очей ні на мить. Ім’я цій Богині - Мати!

Вчитель:
Благословенна будь, вкраїнська мати…

(Пісня «Мамо, тобі низесенько вклонюсь»).

(Запалюємо підсвічник).

Ведуча.
Минають роки. Підростають діти. Та не меншає турбота. Моляться матері за діточок своїх, прилучають їх до молитви.

Учень.
На землі одна лиш мати.
Ти нам мати там, у небі.
Ти рятуй матусю нашу,
В небезпеці і в потребі.

Учень.
Є в мене найкраща у світі матуся,
За неї, Пречиста, до Тебе молюся.

(Виходять дівчатка в довгих білих сукнях, білих віночках, з квітами в руках).

Учень
Мати Божа, Мати Божа,
Дай здоров’я нашій нені.
Ось тобі ми назбирали
Ярих квітів повні жмені.
Зберемо дзвоники лісові,
Що найкращі у діброві.
Матінці дай щастя, долі,
Щоб дні їй минали
Без смутку, без болю.

Учень.
О, Маріє Діво, я Тебе благаю,
Я на твою поміч щохвилі чекаю.
Приберемо твою ікону
У барвінок зелений.
Тільки дай доволі щастя
Нашій нені, нашій нені.
Серця наші - наші квіти -
Віддамо тобі з любові.
Захищай матусю нашу
Під святи своїм покровом.

(Пісня «У стіп Марії»).

Учень.
Рано до молитви щиро руки зложу
І буду просити Бога й Матір Божу,
Мамо тебе, Мати, щирими словами:
- Змилуйся, змилуйся, змилуйся над нами,
Силу і здоров ‘я дай нам, Мати Божа,
Поможи нам вчитись, чесно працювати,
Щоб була потіха дня мами і тата.

Учень.
Мій Ісусику солодкий,
Мій приятелю святий,
Я із ліжка свого вставши,
Йду до тебе, дорогий.
Ти колись, живучи в світі,
Між людьми на цій землі,
Славу й честь складав Отцеві,
Щоби дати приклад всім.
Буду чемним і слухняним
Буду слухати батьків,
І Тебе, Ісусе милий,
Полюблю аж до віків.

Учень.
Рідна матінко моя,
Я люблю вас щиро-щиро,
Вам бажаю щастя й миру.
Ви мене любіть, рідненька,
Бо я ще такий маленький.
Хочу бути на вас схожий,
Як і ви, такий же гожий.
Хай моє хороше слово
Розквітає веселково!

Учень.
А у мене найкраща матуся.
Я молюся за неї - серденько
День і ніч я за неї молюся,
Бо найкращу з усіх маю неньку.
Я звертаюсь до неї словами,
І жадаю їй щастя і долі.
Все для неї, для любої мами,
Щоб не знала ні смутку, ні болю.
Я бажаю їй щастя усюди,
Хай дасть Бог і удачу, і силу,
А що вже мене вивела в люди,
Розцілую матусеньку милу…

Учениця.
Ще в колисці немовля
Слово «мама» вимовля.
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові.
Мати, матінка, матуся,
Мама, мамочка, мамуся! -
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя!

Учень.
Снилось мені ясне сонце,
Що в хаті світилось,
А то лиш так моя мама
Дивилася мило.
Приснивсь мені легкий вітрик,
Що пестив колосся,
А то мені моя мама
Гладила волосся.

Учениця.
Снилась мені ягідочка,
Як мед солоденька,
А то мене цілувала
Мама дорогенька.

Учень.
Снились мені ангелики,
Що в рай мене несли,
А то мене мами ручки
До серця притисли.

Учениця.
Снилося мені, що на крилах
Я в гору несуся,
А то мене із постелі
Піднесла матуся.

(Пісня «Матуся моя»).

Ведучий.
Мама… В цьому слові пісня Жайворонка і журливе «курли» журавлів. Мама дала життя, нав¬чила розуміти людей, шанувати хліб.

Ведуча.
Слово «мама» росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як гладить дитину по голівці рідна рука. І так же ти¬хо воно приходить на уста - промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю весел¬ки, теплою лагідністю руки і вечірньою молитвою,

Ведучий.
«Із букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного дня на світ святе слово «м-а-м-о», мовлене устами янголятка, і осяє хатину, як дар Бо-жий, тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилилася мати. Це - мить, і це - вічність, бо ма¬ма завжди з нами, вона живе у нас, у наших дітях та внуках, в усьому нашому роді та береже нас і благо¬словляє на добро» (Ярема Гоян).

Ведуча.
Немає кращої любові, як любов мате¬ринська, бо всі любові цвітуть і перецвітають, а лю¬бов материнська вічна, вона вічно пестить і гріє серця своїх дітей. Ось послухайте одну з легенд про материнську любов.

Легенда про матір
Колись дуже давно, на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили. Во¬сени, коли закінчувались польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята, ігри, які закінчувалися пусканням стріл щастя. Дивитися на ці ігри виходив сам цар морських глибин Нептун, надзви¬чайно страшний і сердитий володар морської стихії.
- Хоч як люди хваляться своєю силою, а мене боять¬ся. Ніхто не пускає стріл в мій бік.
Та одного разу вийшли до вогнища три юнаки і пусти¬ли в бік Нептуна три стріли.
- Я вас поховаю у морській безодні, - заревів Неп¬тун.
Матері, дивлячись на своїх синів, замислилися. Цар морів і справді може це зробити. Думали вони, думали і вирішили віддати свою силу синам. Юнаки стали такими дужими, що могли вистояти навіть під ударом величезної хвилі. А матері, що віддали свої сили дітям, стали слабки¬ми.
Ти бачив коли-небудь слабких, немічних жінок? Якщо зустрінеш їх, не посміхайся. То вони віддали свої сили своїм дітям.
Розлючений Нептун вигукнув:
- Хай вони вистояли проти мене на березі, але в морі я порву їм руки.
Жінки знову зажурилися. Раптом на поверхню води вийшли дочки морського царя. Вони, як і їхній батько, бу¬ли некрасиві.
- Жінки, віддайте нам свою красу, ми врятуємо ва¬ших синів. З морської трави сплетемо для них жили, і ру¬ки у них будуть такі ж сильні, як у нашого батька.
Жінки погодились.
Якщо ти побачиш десь некрасиву жінку, не смійся, не відвертайся. Знай: вона пожертвувала своєю красою за¬ради дітей.
Коли цар Нептун дізнався про вчинок своїх доньок, він страшенно розгнівався і перетворив їх у чайок.
Ти чув, як плачуть чайки над морем? Це вони просять¬ся додому, але жорстокий батько не пускає їх. А моряки на чайок дивляться - не надивляться. Тому що вони но¬сять красу їхніх матерів.
От, нарешті, юнаки, ставши сильними, вийшли в море. Вийшли та й не повернулися.
Голосно зареготав Нептун:
- Не діждатися вам своїх синів. Вони заблукали. За¬були, бо у морі немає доріг.
Тоді матері вигукнули:
- Хай у наших очах буде менше світла, але хай над землею яскравіше світяться зорі, щоб сини наші знайш¬ли дорогу до рідних берегів.
Тільки-но матері сказали це, як у небі яскраво-яскраво засіяли зірки…
Ось яка сила материнської любові! Пам’ятайте цю легенду! В ній сказано так багато!

Учень.
Живе рідне слово в піснях колискових,
Стрічається знову в них світ поколінь.
Матусина мова цвіте веселково,
Освічує в небі захмарену тінь.
І де б не були ми в безмежному краю,
Нас кличе додому дитинство святе,
Де кожна пташина, як мати співає,
Верба і калина у лузі цвіте.
Де вся Україна - колиска любові
ІЗ явора й дуба, з горіхових віт.
В устах материнських, у рідному слові
Шепоче Молитву - душі заповіт.
Гойдайте веселку своїми серцями,
Гарячим цілунком торкніться хмарин,
Щоб сонце сміялось, умите дощами,
Щоб завше вертався до матері син.

Ведучий:
А буває, що при живих дітях матері залишаються самотніми.

Учень:
На грядці в бабусі затінились квіти суцвіттям,
Хлюпочуть від вітру пелюстки у сизій росі.
Лишилася жінка на старість самітня при дітях,
Чека, виглядає, що може приїдуть колись.
Хоч хата старенька, та прибрано всюди і чисто,
Усе до ладу, рушники на стіні, аж горять.
Дістала зі скрині поблідле весільне намисто
І зойкнула стиха, бо крижі віддавна болять.
А роки минають. І падають зорі строкато,
Та й просяться знову на білу, як пір ‘я, канву.
Бабуся старенька вдяглася немовби на свято
І стала зорею. А зорі у небі живуть.

(Пісня «Посіяла людству літа свої, літечка, житом…»).

Сценка.
Ведуча.
Що сталося, чому ви шепочетесь?

Учень.
Для матусі квітів весняних ми хочем нар¬вати.

Дівчинка.
Та де ж нам їх узяти?

(Заходять весняні місяці).

Хлопчик.
Ой пішов я до Березня
Поміж березами.
- Дай, Березню, трохи квіток
На свято дня мами.

Березень.
Ще квіточки не зацвіли,
Листочки маленькі.
Земля встала, та не вбралась
Ще на свято неньки.

Хлопчик.
Ой ти, Квітню, ти так гарно
Земельку вбираєш,
Ти вже, мабуть, для матусі
Гарні квіти маєш?

Квітень.
Ой вбираю я земельку, вбираю,
Але вбрати свято неньки,
Здається, не встигну.

Хлопчик.
Ой ти, Травню, красний Травню,
Прибраний багато,
Подаруй хоч одну днину
Матусі на свято.

Травень.
Ой знав я, що колись буде
Матусине свято.
Тому кожну свою днину
Вбрав гарно, багато.

Учень.
Хочу я всі квіти в букети зібрати,
Що під небом цвітуть голубим.
Рідна мамо, матусенько, мати,
До землі я вклоняюсь тобі!

(Кланяються діти, дарують квіти.)

Учні виконують танок

Ведучий.
А зараз до вашої уваги загадки.

Учень 1.
Який струмочок повсяк-час
Співає ніжно коло вас?

Всі. Мамин голос.

Учень 2.
А що солодке знаєш ти,
Чого в крамниці не знайти ?

Всі. Мамині вуста.

Учень 3.
Яке колосся золоте
У низ вершечками росте?

Всі. Мамині руки.

Учень 4.
Які сніги постійно йдуть,
Які сніги не розтають ?

Всі. Мамина сивина.
Учень 5.
Які дві зірки знаєш ти
Завжди нам сяють з висоти?

Всі. Мамині очі.

Учень.
Спасибі вам і знов і знов
За вашу ласку і любов,
За те, що вдома повсякчас
Ви так турбуєтесь за нас.
Що нас так смачно годували,
Що нас так пильно доглядали,
Що не стуляючи очей
Не досипали ви ночей.
Нехай ще в маленькім ділі
Та в нас уже руки вмілі.
Для вас, наші милі мами,
Ростемо помічниками.
Сердечними словами
Вітаємо вас, рідні мами!
Вітаємо всіх з весною,
Із долею ясною!

(Пісня «Росте черешня в мами на городі»).

Вчитель.
«Три біди є в людини - смерть, старість і погані діти», - говорить народна мудрість. Старість неминуча, смерть невблаганна, перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна застерегтися, це залежить як від батьків, так і від самих дітей. Тож завжди старайтеся бути слухняними, дітки! Турбуйтеся про своїх батьків і не завдавайте їм прикрощів.

Ведуча.
Виховує мати синів, дочок, надіється, що буде до кого на старість прихилитися. А вони, роз¬летівшись по світу, довго-довго не навідуються до отчого порогу.

Ведучий.
Лише скупі листи приходять час від ча¬су. А коли, нарешті, знайдеться хвилина, щоб відвідати, нерідко це буває надто пізно. Зі скрипом відчиняються перекошені двері, застогне пошарпа¬на віконниця і додолу підстреленою горлицею впа¬де материнська любов.

Інсценізація поезії «Молитва матері»

Автор.
З доріг, які давно в житті обрані, _
Лише одна веде нас до Христа.
Цей шлях - молитва, що нас навчила мати,
Стежина ця терниста й непроста.
Одної долі плутана дорога.
Губилась вже у прірві небуття.
І лиш молитва матері до Бога
Вернула хлопцеві і душу, і життя -
Батьки йому частенько говорили.

Батько.
Лицем до Бога, сину, повернись,
Забудь вино, не трать даремно сили,
І будь таким, як ми - щодня молись.

Автор.
Але вино, товариство, розваги
Йому були милішими завжди.
Батьківських слів не брав він до уваги,
Цурався неба й церкви, як біди.
Молитися він просто ненавидів,
Про Бога навіть чути не хотів.
Та час прийшов - на сірих крилах злиднів
Не лічив він одноманітних днів.
Та не забуде день один навіки,
Це день страшний - бо батько помирав.
Закрили сльози мамині повіки,
А він стояв і п ‘яно реготав.

Син.
Ну, де ж твій Бог, чому не допоможе?
Де твій зцілитель, чом ти не встаєш?
Загнешся ти, як всі, на смертній ложі
І як усі, в сирій землі згниєш!

Автор.
Всміхнувся і промовив тихо батько:

Батько.
Я ще живий, а ти - давно мертвець.
Та вже недовго, скінчиться це лихо,
Й мене до себе забере Творець.

Автор.
По смерті батьковій молилась мати:
За душі їхні - батькову й його.
Ці сльози мамині він буде пам ‘ятати
До самого кінця життя свого.
Але тоді ці сльози викликали
У нього злість і ненависть страшну.
І от якось, як нерви його здали,
Він кинув дім й пішов в пітьму нічну.

Син.
І я пірнув в «свободу» просто з мосту.
Тепер я вільний в думці і ділах,
Я ще не знав тоді життя -
Як легко можна заблудить у гріхах.

Автор.
Життя його, як тріску, закружляло,
У вирі суєти, гріхів і зла -
Він пив, як всі, допоки були сили,
І на плечах трималась голова.
Вино - це зло і джерело розпусти,
Не одного згубило вже давно,
Життя для нього стало наче пустка,
Він з джерела життя не лив, а пив вино.
В його душі розпуста так розквітла,
Що він, немов сліпий, в болото йшов
Й не помічав, що поруч було світло.
Він падав, піднімався, далі йшов
Він чув себе, як звірина в капкані,
Від розпачі він мало не ревів.
Та ось якось у тім жахливім стані
Краянина неждано він зустрів.
І він згадав село, і батька й маму,
її печальні очі у сльозах.
Налив собі він в склянку 200 грамів
Й спитав його із бравою в словах:
Син.
Ну що? Мене ще мама пам ‘ятає,
Чи, може, вже навіки прокляла?
Хотів навідатись, та часу я не маю,
Завжди затримують якісь діла.

Краянин.
Твої діла я добре розумію,
Не гірше, ніж про це ти знаєш сам,
Не вухом слухай, серцем, якщо вмієш.
Чи може мати сина проклясти ?
Коли ти втік, твоя матуся бідна
Посивіла від горя і біди,
І кожен день допізна, доки видно,
Все виглядала, чи не повернешся ти.
До неба мати руки простягала,
Молилася за тебе знов і знов,
В очах її надія не вгасала,
А в серці жила віра і любов.
Коли в ногах не стало сил останніх,
То решту сил черпнула з серця дня,
І добровільним ланцюгом чекання
Вона мене за тебе прийняла.

Автор.
Від слів його зірвалася курнина.
Що відділяла світло від пітьми.
Відкрились очі - жде матуся сина,
А він з чужими бавиться людьми.
Він обірвав розмову на півслові.
Лише коротке кинув: «Прощавай!».
Не було більше вести про що мову,
Кричало серце: «Швидше, поспішай!»
Неначе молот бив його по скронях,
Коли він вскочив в поїзд на ходу,
Він задихався в темному вагоні:
Що стріне вдома - радість чи біду?
І ось зупинка, станція знайома,
Веде дорога до села.

Син.
Колись по ній мене малого з дому
За руку мама в білий світ вела.
Тепер вертаюсь я мов божевільний
Чому ж цей білий світ мене навчив?
Я мав свободу, гроші, я був вільний.
Та долю я свою в вині втопив.

Автор.
Дорога повз мовчазний цвинтар вела,
Він пригадав, тож батько тут лежить.
Відшукав закинуту могилу,
Згадавши ту останню мить.
В гіркім риданні впав він на коліна
Й поцілував холодний мокрий хрест.

Син.
Прокинься, батьку, встань із домовини.
Ти був правий, прогнив, мов труп, я весь.
Але тепер тебе я закликаю
Повірити в останній раз мені.
З минулого я назавжди вертаю,
Хай згине все, як у жахливім сні!
Спокутуюсь турботою про маму
Тепер вона не знатиме біди.
Борг поверну своїми я руками
І спрагненим устам подам води.

Автор.
І тут крізь сльози він побачив раптом
Ще один хрест і свіжий горб землі.
І зрозумів з холодним в серці жахом,
Що вже ніхто не жде його в селі.
Лиш синє небо свідком того було,
Як він безсило на могилу впав,
В якій навіки матінка заснула,
І замість мами землю цілував.

Син.
Мамо! Моя єдина!
Чому ж ти сина не діждалась ?
Де порятунок я тепер знайду?
Твоє життя так рано обірвалось.
Я ж сирота, без тебе пропаду!

Автор.
І раптом вітер подихом осіннім
Приніс слова, що серцем він почув.

Голос матері.
В молитві, синку, знайдеш ти спасіння.

Син.
І я до неба руки простягнув -
З тих пір живу я з Господом Ісусом,
Я відчуваю мир в душі своїй.
Хто би колись мене повірить змусив,
Що це і є вершина моїх мрій.
Життя сторінки мого подерті,
Молитва матері перемогла -
В ній чудодійна сила після смерті,
Бо з серця мати черпала слова.
Та пам ‘ять цю, що наскрізь пропікає,
Не руште навіть добрими руками.
На серці камінь - ноша нелегка
Але чи легше, коли серце - камінь.

Учень.
Допоки нас чекають наші мами,
І доки виглядають нас батьки,
Провідуймо, та не лише листами,
Хоч дорогі їм і скупі рядки.
Коли нежданно вдарять в дзвони далі,
Тоді на все, на все знайдеться час.
Але ні сльози, ні вінок печалі,
Уже ніщо не виправдає нас.
Живе рідне слово в піснях колискових,
Стрічається знову в них світ поколінь.
Матусина мова цвіте веселково,
Освічує в небі захмарену тінь.
І де б не були ми в безмежному краю,
Нас кличе додому дитинство святе,
Де кожна пташина, як мати співає,
Верба і калина у лузі цвіте.
Де вся Україна - колиска любові
ІЗ явора й дуба, з горіхових віт.
В устах материнських, у рідному слові
Шепоче Молитву - душі заповіт.
Гойдайте веселку своїми серцями,
Гарячим цілунком торкніться хмарин,
Щоб сонце сміялось, умите дощами,
Щоб завше вертався до матері син.

Пісня “Сину, ангел мій”

Ведуча.
Діти, говоріть своїм ненькам ласкаві сло¬ва щодня, щогодини, бо ж вона боронить вас від усіх бід щохвилини. Недарма в народі мовиться: «Болить у дитини пальчик, а в матері - серце».

Учень.
Люблю тебе, матусенько єдина,
Любов’ю щирою, як любить лиш дитина.
І Господа щоденно я молю,
Щоб зберігав матусеньку мою.

Учень.
Ще з порога, уздрівши мовить:
«Синочку, Ти як сонце із ясного неба,
А я вишила нову сорочку
Із пахучого льону для тебе».
І вже в хаті матусине свято
Вгамувало всі болі й розлуки.
Пригортаю до вуст винувато
В праці зболені мамині руки.

(Пісня «Мамина сорочка»).

Ведучий.
Любі діти! Ви прожили свою маленьку частинку невгамовного життя. Ідучи самостійно у розквітчаний життєвий вир, ви повинні взяти з со¬бою тільки все добре, чисте, те, що не заплямували наші бабусі, матері. Людина не має права бути без¬батченком, мати черству душу, бо черствість пород-жує зло, неприязнь, біду.
Скільки б вам не було років, 5 чи 50, завжди потрібна мати, її ласка, її теплий погляд, її любов. І чим більша ваша любов до матері, тим світліше і радісне життя.

Ведуча.
Бо справді, мати в домі - це сон¬це, що дає життя всій родині. І коли це сонечко відсутнє, в домі завжди трапляються всілякі нега¬разди. А які - вам зараз покажуть наші вихованці.

Сценка «Мама у відрядженні»

1-а учениця.
Ой, Марійко-ученице,
Ти куди біжиш така?
Чом розпатлані косиці?
Забинтована рука?
Чом коліна, як на сміх,
Визирають із панчіх,
А на синьому жакеті
Білий ґудзик, як горіх?

2-а учениця.
Не розпитуйте дарма.
Бо хіба ж я знаю ?
Третій день себе сама
Навіть не впізнаю!
Забруднився комірець,
Загубився гребінець.
Всі підручники з портфеля
Перебрались на стілець.
Кіт нитки загнав під ліжко,
Поки я шукала їх.
Ось що вийшло із панчіх.
Ну й попала я в біду,
Що нічого не знайду.
Ані голки, ані нитки,
Ні ножа, ні сковорідки,
Ні у ванні рушника,
Ні у кухні сірника.
Ми й котлети з братом раз
їли так - несмажені.

1-а учениця.
Так, що сталося у вас?

2-а учениця.
Мама у відрядженні!

2-й ведучий.
А ось що діється з деякими дітьми, коли мама просто на роботі.

Сценка «Обоє хороші»

1-й учень.
Страшенно хочу їсти. А на плиті борщ холодний, навіть жир застиг. І котлети та¬кож холодні. Вип’ю поки склянку компоту, смако¬та! Ой, ще сильніше їсти хочеться! Хоч би хто-не-будь прийшов!

(Вбігає хлопчик).

1-й учень.
От і добре, що ти прийшов. Зараз і пообідаємо!

2-й учень.
А ти розігрів обід?

1-й учень.
Ні.

2-й учень.
Так чого ж ти радієш?

1-й учень.
А я думав, що ти розігрієш.

2- й учень.
Що ти, друже, я наробився, як віл! У нас була контрольна, а потім я ще чергував.

1-й учень.
Що ж робити? Дуже їсти хочеться!

2-й учень.
І мені хочеться. Ось прийде з роботи мама і нагодує нас.
(Входить матір з тяжкими сумками в руках).

1-й учень.
Мама! Мама прийшла! От тепер ми по¬обідаємо!
2-й учень.
Погано нам без мами. А з мамою так добре.

(Виконується танок).

Ведуча.
Слово «мати» - вічне і неповторне, як світ. Уже дві тисячі років, як воно освятилось ласкою неба. Велика жінка від Духа Святого народила Сина Бо¬жого. Своєю добротою, покорою, святістю вознеслася над нами Божа Матір Марія, щоб заступитися за нас, щоб просити Сина свого простити наші провини.

(Дівчинка і хлопчик із запаленими свічками проходять до образу Божої Матері).

Хлопчик.
О, Мати Божа, благослови наш любий,
рідний дім і всіх, хто проживає у ньому.

Дівчинка.
І неньку нашу, і зелений гай,
Народ наш рідний і милий край.

Дівчинка.
Як сонце світить і гріє,
Сяє, сяє з небес
Твій погляд, Діво Маріє,
Діво, Княгине чудес!
Як гожа і свіжа рожа,
Що роси живучі п ‘є,
Так живить, Матінко Божа,
Благословення Твоє.

Ведучий.
Всемилосердний Боже! Дякуємо Тобі за наших батьків та за все добре, що Ти нам дав через них. Вони виховують нас, навчають любити Твої святі Заповіді. Тож нехай вас, любі батьки, благословить Господь добром, здоров’ям, довгим і щасливим життям.

Ведуча.
Хай з нами по житті крокує материнська мудрість, наснага, доброта і щирість. Адже все у світі розпочинається з матері.

(Виходять діти, стають на сцені).
Учень.
Якби мам не було на світі,
То кого б любили діти ?
Наймиліша моя мати,
Бо веде порядок в хаті.
Бо без неї нема щастя,
І не ллється пісня рясно.
Ще, якби не було мами,
Ми б зазнали лиха з вами.
Тож нехай живуть рідненькі,
Усміхаються гарненько.
А ми будем підростати
І матусю доглядати.

(Пісня «Рідна мати моя»).
Ведуча.
Ще раз низько вклоняємось вам, милі, дорогі наші мами, любі бабусі!

Ведучий.
Вам і тільки вам усі квіти, що принесли ми сьогодні на ваше свято.

(Діти вручають квіти та виготовлені власними руками подарунки).

(Лунає композиція про Україну).
Учень
Ніщо не вічне, тільки матері
Уже - й тоді, як нікому стрічати,
допоки сонце сяє нам вгорі,
у кожного живе у серці мати.

Ведуча.
Шановні матері, вчителі.
Щиро щастя вам бажаєм
І усіх вас радісно вітаєм
Із весняним святом.
Всякого добра вам засилаєм,
Дай вам Боже святкувати,
В щасті довгі роки жити
Та на вічне Царство заслужити.
Усіх земних, небесних благ
На многії літа.
Христос Воскрес. Христос Воскрес.

Учасники виступу виконують “Многая літа”.

0

4

Мамо рідна, хай святиться ім’я твоє
Як добре нам жити і знати,
Вірити, друзі, весь час,
Що кращого слова, як мама,
Немає у світі для нас.
Воно, мов зоря світанкова,
Як хліб і людська доброта,
Як мова твоя колискова,
Як доля і правда свята.
Із ним веселіше нам жити,
Бо матір’ю в ріднім краю
Назвали дорослі і діти
Вітчизну любиму свою.

Вокально-хореографічна композиція «Квітка-душа»

Ведуча. Мама, мамочка, матуся… Скільки ніжності, тепла і любові у цьому слові, що називає людину, яка для всіх найближча, найдорожча, найрідніша.
У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пташиний спів, теплий весняний вітер приносить свято Матері.

Ведучий. У кожній країні свято Матері відзначають давно. Щасливі ми, що воно прийшло, нарешті, і на нашу землю. Хай вічно живуть наші мами, а ми, діти, завжди залишатимемося перед ними в боргу.
Мама - основа всіх основ. Вона народжує і виховує дитину, плекає, оберігає від біди і горя. Мама турбується увесь вік за дитину, проймається її болем на відстані.

Звучить пісня “Ніби вчора, рідна мамо”.

Ведуча. Слово “мама” росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо світить веселка і гладить по голівці рідна рука. Зі звуку-сльозинки народжується на світ святе слово “мама”, яке вимовляє дитина. Але цю мить не вловити, як і не вловити того дня, коли вперше над колискою нахилилась мати. Це мить і це вічність, бо мама живе з нами вічно.

Земля дочекалась і рясту, і сонця, і цвіту.
Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла,
Нічого не треба, нічого не хочу від світу,
Лишень аби мати на білому світі була.

Я часто ночами згадую знов
Дитинства сполохану казку.
Спасибі вам, мамо.
Спасибі вам, мамо, за вічну любов
І щедру незміряну ласку.

Схилялось над ліжком привітне чоло,
Дрімали натомлені очі…
Спасибі вам, мамо, спасибі вам, мамо,
за ваше тепло
І довгі недоспані ночі.

Нагороджений я любов’ю -
Хай святиться повік ім’я!
Зичу доброго вам здоров’я,
Берегине, нене моя!

Танець «Подільська кадриль»

Ведучий. “Мама” - це перше слово немовляти.
“Мама” - це останнє слово вмираючого на полі бою солдата.
“Мама” - це горнятко теплого молока, це запашний шматок пшеничного хліба, це і розповідь про предків, це і мамина наука: “Будь добрим до людей, і люди будуть добрі до тебе”…

Є немало мам на світі,
Мами добрі, мами світлі.
Та одна є наймиліша,
Хто така? Скажу вам я - .
Рідна матінка моя.

Можна у світі чимало зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти.

Можна пройти крізь пустелі і хащі…
Тільки без мами не можна нізащо,
Бо найдорожче стоїть за словами:
В світі усе починається з мами!

І коли згрубіла ваша мова,
їй здобудьте ласку із грудей,
Бережіть її від злого слова,
Бо найглибші рани від дітей.

Мати піде, в серці лишить рану
- Всохне корінь твій і верховіть.
- Заклинаю: бережіте маму!
Діти світу, матір бережіть!

Учениця читає вірш “Ех, талант”.

Ех, талант - гіркий полин,
Туга удовина.
Був у мами один син,
Золота дитина.

Доглядала, як могла,
Рук не покладала.
А подався із села -
В гості виглядала.

Але син - не поспішав
Їхати додому.
Жив собі й не сумував -
Добре молодому.

Ні кола, ні двора,
Ні дітей, ні жінки,
Від Амуру до Дніпра
Воленька та й тільки.

Та сумна балада ця:
Не дождалась мама,
Наздогнала молодця
Вістка-телеграма.

Він зібрав її в кулак,
Ледве стримав сльози,
І поніс його літак
Крізь сніги й морози.

Увійшов у рідний дім:
Люди. Плач. Родина.
І постала перед ним
Чорна домовина.

Він незграбно шапку зняв,
Він схилив коліна,
Він невтішно заридав,
Як мала дитина.
Але що тепер плачі,
Совісті докори.
Син посивів уночі ,
У думках і горі.

І померла тільки з ним
Та його провина.
Був у мами один син,
Золота дитина.

Пісня “Сину, ангел мій”.

Ведуча. Мама - всьому початок. Мама - берегиня роду людського. Незмірну любов, ласку, ніжність і тепло дарує вона своїм дітям, оберігаючи їх і дім. її святою завжди називали. Мама народжувала дитину, співала їй пісень, вчила добру і любові, навчала охайності, працьовитості.
Недаремно в народі кажуть: “Яка мама, така й доня”.

Ведучий. Мама наказувала доні: “Тримай хаточку, як у віночку, і рушнички вишиті на кілочку. Тримай відерця чистенькі і водиці повненькі”. Споконвіку славились українські дівчата і жінки - чепурні, роботящі, добрі й привітні.
Танець «Кумоньки»

Ведуча. Все прекрасне в людині - від променів сонця і від молока матері.
У всіх піснях і заклинаннях бачимо матір - на зорях. І сама вона давно стала зорею незгасною, що світить звідусіль. Адже тільки мама залишиться символом рідного дому.
Недаремно найсвятіші на землі слова жіночого роду: земля, Україна, Вітчизна.

Пісня лунає по всій Україні -
Матусине свято прийшло до нас нині.
Щиру подяку ми неньці складаєм,
Здоров’я і щастя рідненькій бажаєм.

Рідна мати, Матір Божа, Мати Батьківщина -
Три цілющих вічних слова - Вся моя родина.

Перша мати - то рідненька,
Що на світ зродила,
Що пестила, доглядала,
Добра-правди вчила.

Друга мати - Україна,
Рідная землиця!
Третя мати - це Марія,
Небесна цариця.

Моя люба мати,
Калиновий цвіт.
В тобі, рідна мати,
Весь мій любий світ.

В тобі моє щастя,
В тобі моя ціль.
Моїм є твоє горе,
Моїм є твій біль.

Твоя світла радість
Радує й мене,
А твій жаль проймає
Й серденько моє.

Бо ж я, моя мамо,
Твоя кість і кров,
Ти мене родила,
Ти є мій покров!

Ти мене борониш
Від усіх тривог,
Най благословить тебе
З неба Господь, Бог!
Пісня «Мамина сорочка»

Ведуча. Велика любов до мами знайшла відображення у великій кількості звертань до неї: “мама”, “матінка”, “неня”, “ненька”, “матуся”, “мамуся”, “мамочка” - часто зі словами “рідна”, “рідненька”.

Ведучий. А ось як у прислів’я увійшов образ мами:

Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.
Нема того краму, щоб купити маму.
Матері ні купити, ні заслужити.
Добре й неньці, як дитина в славі.
Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.
Нема цвіту білішого, як цвіт на калині,
нема в світі ріднішого, як мати дитині.

Ведуча. Без мами немає життя на землі. Саму землю ласкаво називають “земля-мати”.
Маму мають не тільки діти, звірята, але навіть і рослини. Поширеним був в Україні переказ про квітку сон.

Ведучий. У всіх квіток є своя мати. Тільки в сон-трави не рідна мама, а зла мачуха От ще тільки сніги почали танути, а вона вже прийшла, розбудила його: “Вставай, сонливий та дрімливий, уже всі квітки цвітуть, один ти спиш!” От він схопився і відцвів раніш за всіх, ніхто його краси й не побачив.
Багато народних назв рослин пов’язано зі словом “мама”: материнка, мати-й-мачуха, материні сльози. Вам, матері, музичне вітання.

Музичний калейдоскоп (акордеон)

Ведуча. Материнство - це нескінченність людського роду. Кожна мати, народжуючи дитину, сподівається, що вона буде кращою за неї, тому намагається передати їй свої знання і вміння.

Мама!
Найдорожче слово в світі!
Де б не був ти,
Що б ти не робив,
Та вона твій шлях завжди освітить
Ніжним серцем,
Відданим тобі.

В дні сумні
Та в дні на щастя щедрі
Мама буде у житті твоїм,
Тож живи, як мама,
Щиро й чесно,
І, як мама, лиш добро твори.

Ведучий. Це один із тисячі віршів, присвячених поетами матерям. Найніжніші, найсокровенніші, найкращі слова ми бережемо в своїй душі для мами.

Танець малят

Немає любові сильнішої від материнської, немає ніжності ніжнішої від ласки і клопотів материнських, немає тривоги тривожнішої від безсонних ночей і незімкнутих очей материнських. Людство існує тільки тому, що існує материнська любов.
Немає нічого святішого і безкорисливішого, ніж любов матері. Та чи завжди цю любов цінують діти? Послухаймо легенду про матір-зозулю.

Легенда про матір-зозулю

Пісня «Посіяла людству»

Привіт тобі, кохана нене,
У цей великий день!
Прийми вінок бажань від мене
І китичку пісень.

Дарунків жодних я не маю,
Ні золотих оков,
Тому до ніг твоїх складаю
Свою ніжну любов.

Ти ангел мій, що життя плаєм
Веде мене у даль,
З тобою світ для мене - раєм,
Без тебе - сум і жаль.

Ти вчиш мене, кохана мати,
Любити працю, труд,
Нечесним, підлим гордувати,
Кохати рідний люд.

Ведуча. Мама! Чи є в світі слово більш прекрасне й ніжне? У мами добрі й ласкаві руки, найвірніше й найчутливіше серце - в ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишається байдужим. І скільки б тобі не було років - п’ять чи п’ятдесят, - ти відчуватимеш себе дитиною, тобі завжди потрібна мама, її ласка, її погляд.

Ведучий. Шанування матері - один з найсвятіших обов’язків людини і неоплатних боргів дітей.
Вона нас зростила, виховала, навчила добру, леліяла, любила. І як же не відплатити їй пошаною, любов’ю, ласкою і допомогою. А, власне, тільки цього на старості літ і хочуть від нас наші мами.
Чим більша наша любов до матері, тим святіше і радісніше наше життя.

Вірш «Сповідь сина»

Є в мене найкраща на світі матуся,
За неї до Тебе, Пречиста, молюся,
Молюся устами, молюся серденьком,
До Тебе, небесна Ісусова ненько.

Благаю у Тебе щирими словами
Опіки та ласки для любої мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров’я, рукам подай силу,
Щоб вивела діток у світ та й у люди,
Щоб нами раділа, пишалась усюди:
За це я складаю в молитві долоні
До тебе, Царице, на сонячнім троні.

Пісня “У стіп Марія»”.
Ведуча. Проминуть роки. Мов лелеки у вирій, розлетимось ми з теплого маминого гнізда. Та щасливої погожої днини збере нас, мов чайка чаєнят, матуся до рідної світлиці. І защебече, заговорить, заплаче мамина пісня у наших серцях.

Ведучий. Озветься вона червоною калиною в лузі, стрункою тополею в полі, кучерявою вербою над водою, білокорою берізкою, вишневим цвітом, солов’їною мовою, пахучістю трав. І де б ми не були, нехай завжди до нас прилітають легкокрилі лебеді материнства.

І мати молода, і сонце юне,
І в неї на колінах немовля,
В прозорому повітрі, наче струни,
Гудіння оксамитного джмеля.

Прислухаюсь - співає колискову,
Не знаєш, чи дитині, чи собі…
І мати молода, і юне слово,
І яблуні у вранішній журбі.

Для мене багато не треба,
Щоб ласку і добрість пізнати;
Лиш просвіток рідного неба
Та затишок рідної хати.

Та житнього хліба шматок,
Та цвіту, що сяє калиною,
Та іскру краси твоїх дочок,
Чорнявих царівен, Украйно.
Лиш латочку рідного неба
Та матері лагідне слово…

Вокально-хореографічна композиція “Сік Землі”

Ведуча. Вертаючи з віддалених країв
Після тривожних мандрів і розлуки,
Цілуймо руки наших матерів,
Натруджені й ласкаві рідні руки!

Ведучий. Ніщо не вічне, вічні матері…
Уже й тоді, як нікому стрічати,
Допоки сонце сяє нам вгорі,
У кожного живе у серці мати.

Вокально-хореографічна композиція “Мамо, тобі низесенько вклонюcь”

0

5

Звучить музика.

                 Розповідь вчителя про історію  свята “ День матері”.

                                             Як добре нам жити і знати
                                             І вірити , друзі весь час,
                                             Що кращого слова , як Мама,
                                             Немає в світі для нас.
                                             Вона-мов зоря світанкова,
                                             Як хліб і людська доброта,
                                             Як мова твоя колискова,
                                             Як доля і правда свята.
                                             Із ним веселіше нам жити,
                                             Бо матір’ю в ріднім краю
                                             Назвали дорослі і діти
                                             Вітчизну любиму свою.

-            Мама, Мати, Матуся . Скільки  спогадів і тепла таїть це магічне слово, бо називає людину, яка завжди для нас найближча, найдорожча, наймиліша. Вона зі своїми дітьми постійно в далеких життєвих мандрівках , їх материнська ласка зігріває нас до старості.  У травні, коли прокидається від сну природа , коли дзвенить у блакиті пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас Свято Матері. Воно прийшло до нас із Сполучених Штатів Америки 1914 р. Конгрес США прийняв постанову про введення нового державного свята – Дня Матері. А спричинилося це зусиллям молодої американки Анни Джарвіс. Вона втратила матір. Смерть була раптова і передчасна. Анна боляче переживала смерть матері і звернулась з листами до конгресменів, президента Америки у яких запропонувала раз на рік , а саме навесні вшановувати Матір шанобою особливою. Символом пам’яті  стала квітка на грудях дітей: рожева означала шану живій матері, біла померлій. Ідею Анни підхопили в світі. Вперше на Україні це свято відзначали 1929 р. на Галичині. У родинному колі діти готували для матері подарунки , приємні дійства і – найголовніше - намагалися бути чемними і слухняними. У національному одязі із квітами  в руках , під звуки музики тисячі дітей  йшли вулицями міста чи села до площі , де відбувалися святкові дійства, на яких вшановували Жінку-матір.
       Пісні , вірші, вистави, музика, квіти, виставки виробів, сміх-усе було для милих , добрих, щедрих і щирих , самовідданих і витривалих Матерів.
День Матері, повернувшись до нас нині мусить стати відліком кращих справ у ставленні до жінки-Матері.
             Задумаємося:
- Ким є мама для нас?
- Як ми до неї ставимося ?
- Чи поважаємо маму і материнство?
- Де і коли вимовляємо ці слова?
- Чи завжди слово “ мати” ми кажемо з пошаною?

Учні розповідають вірші

За все найкраще у житті ,
За ваші руки золоті,
За ваші лагідні серця -
Ми всі вам вдячні без кінця.

Хай дзвенить повсюди пісня
Про найкращих наших мам.
Ми за все , за все на світі
Дуже дякуємо Вам  . ( всі учні)

Бува не раз, ми скажем прямо,
Що через нас сумують мами.
То ж всі сьогодні просим вас:
„Пробачте , любі мами, нас”.

Мамо, рідна, добра, мила!
Як іще тебе назвать?
Це ж для мене ти пошила
З шовку плаття голубе!

Ти мені читаєш книжку
Хочеш розуму навчить.
Ляжу спати - ходиш нишком ,
Щоб мене не розбудить.

Захворію хоч злегенька-
Цілу ніч не будеш спать.
То ж дозволь тебе, рідненька,
За усе поцілувать!

Пісня “ Пісню заспівали ми”( співають хором )
      Синю квіточку весняну
Я не буду рвати,
Фарби й олівець дістану.

Намалюю квітку ніжну,
Стебельце зелене.
І Матуся радо візьме
Пролісок від мене.

Буду вчитись , підростати
Виростать , мужніти.
Мамі буду дарувати
Я найкращі квіти.

Конкурс дитячих малюнків.

- Діти , ви всі любите маму , з ними вам цікаво і весело проводити вільний час, працювати. З матусями ви всі часто ходите на роботу. Діти, розкажіть про працю своїх мам.

Мама в школі викладає
Предмет біологію,
Про тварин багато знає
Ще й про екологію.

А моя матуся вчить
Мови української,
Мови рідного народу,
Мови багатирської.

Вихователька в садочку-
То моя матуся .
Дуже люблять її дітки,
Нею я горджуся.

Як що прийдеш до лікарні,
Щоб полікуватися,
То на зустріч з лаборантом,
Можеш сподіватись.

Крик маленької дитятки
Чує моя ненька.
Чує, як дитинка диха
Як б,ється серденько.

Заболить у когось спинка -
Масажистку неодмінно
Треба кликать, лікувати ,
Біль із спини виганяти.

А моя матуся ніжна -
Пречудова швея.
Як надіну її сукню,
Наче справжня фея.

Продавець моя матуся.
Був ти в магазині?
Все що хочеш, що потрібно,
В мами на вітрині.

Рано вранці до теляток
Поспішають мами
В них телятка, як картинка,
Які ж вони гарні.

А будинки хто будує?
А в будинках хто фарбує?
Будівельник, знаю,
Будівельник маляр.

Дома хто господарює?
Домогосподарочка.
Мама Люба, мама Валя,
І матуся Аллочка.

Вдячні ми за працю вашу
Щастя шлем багато
Від душі ми вас вітаєм
Із весняним святом.

Розповіді матусь про їхню роботу .

Бабусю моя дорогенька ,
Матуся моєї матусі .
Присядь біля мене близенько
Я ніжно отак пригорнуся .
Накину тобі я на плечі
Хустину тепленьку , пухову .
Як гарно з тобою малечі !
Бабусю , завжди будь здорова !
На руки твої подивлюся ,
Що ніжно голівку ласкали ,
Ці руки старенькі бабусі
В колисці мене колихали .
Вони і старенькі та вправні ,
Все вміють ці руки робити !
Хустиночки вишити гарні ,
Сніданки  й обіди варити .
За все тобі вдячна , бабусю !

Конкурс добрих слів, якими називаємо маму і бабусю.

Інсценізація пісні „ Чом я не хазяйка , чом не господиня ... ”

Поглядаю, поглядаю
У вікно частенько.
Дожидаю, дожидаю
Із роботи неньку
І на кухні, і в світлиці
Підмела, прибрала.
І водиці із криниці
Два відра набрала.

Чи є в світі, що світліше
Як мамині очі?
Які зорять за дітками
Вдень і серед ночі
Чи є в світі, що світліше
Як мами серденько?
Яке б,ється для дитини
Днями і ночами.
Чи є в світі, що миліше
Як мама кохана?
Яка трудиться  для дитини
З вечора до рання.

Конкурс прислів,їв.

До конкурсу :

• У дитини заболить пальчик, а мами – серце.
• На сонці – тепло, а біля матері – добре.
• Все купити, лише тата і мами – ні.
• За науку – цілуй батька і матір руку.
• Краще ніж матір нікого нема.
• В батька одне серце, а в матері двоє.
• Перш ніж вибирати наречену, розпитай про її матір.
• Добрий син для матері працює.
• Син не помічає, вродлива в нього мати чи ні.
• Дочка без матері, що судно без стерна.
• Птах радіє весні, а дитина матері.
• Сліпе щеня і те до матері лізе.
• Рідна мати високо замахує, а помалу б,є.
• Материнська ласка кінця не знає.
• Найдорожча пісня, з якою мати колисала.
• Не ганьбись матері своєї, коли вона і постаріє.

Пам’ятаймо, любі діти!
Пам’ятаймо, завжди з вами,
Що для нас у всьому світі
Найдорожчі наші мами.

Нам, маленьким і дорослим,
Все дають вони з любов ,ю
Ніжне серце, світлий розум ,
Сили нашому здоров ,ю .

Як ставали ми на ноги-
Перший крок наш був до мами.
Радість маєм чи тривогу,
Серце мами завжди з нами.

Де сини її та й дочки ,
Завжди там вона з думками.
Пишем в класі ми на дошці
Наше перше слово-“мама”.

Найдорожчі мамі діти,
Дітям мама їх так само.
Треба вчитись і радіти
Так , щоб радувати маму.

А як вивчимось з літами,
Вдячні мамі за турботу,
То підемо ми від мами
В інший край десь на роботу.

Хай усі запам,ятають :
І листи , і телеграми
Шлють туди , де їх чекають,
Виглядають наші мами.

Пісня “ Наша мама”

Матусю моя дорогенька,
Це свято даруєм тобі.
Яка ж бо ти ніжна, рідненька,
А очі які голубі!

Такі голубі , ніби небо,
Мов проліска синього цвіт.
Ніколи їм плакать не треба,
Хай радість несе їм привіт.

Радійте за нас , любі мами,
Від вас ми навчаємось жить.
І слова про вас , добра слава,
Хай птахом по світу летить.

Ми вдячні за те, що бувало
Строгіше дивились на нас,
Та досить схилити голівку-
Ця строгість проходила враз.

Це ,мабуть, тому, що матусине серце
Від сонечка брало тепло.
Це ,мабуть, тому, що матусине слово
Як маківка, ніжно цвіло.
Ми вдячні тобі, що навчаєш
Свою Україну любить
Ми, вдячні тобі, що бажаєш
Щасливо і радісно жить.

Отож пригорнуся до тебе,
Як серце моє стукотить!
І хочеться вирости швидше,
Щоб в щасті с тобою прожить.

Для тебе , моя дорогенька,
Віночок з барвінка сплету,
Найкращий рушник- вишиванку
Під ноги тобі постелю.

Пісня про рушник  ( діти співають хором )

Рідна мати моя!
Ти ночей не доспала ,
Ти водила мене
У поля край села,
І в дорогу далеку
Ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний
На щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте
Росяниста доріжка,
І зелені луги , й солов,їні гаї,
І твоя незрадлива ,
Материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.

Дозвольте, дорогі мами і гості , подарувати наші віночки –сувеніри.
( Діти дарують своїм мамам сувеніри)

0

6

Lana-sh написал(а):

Учасники виступу виконують “Многая літа”.

дуже сподобалося http://mysmiles.ru/super_smilies089.gif

0

7

Чудові сценарії. Вдячна всім вам, шановні колеги - сценаристи.

0

8

дякую за гарні сценарії

0



Рейтинг форумов | Создать форум бесплатно © 2007–2016 «QuadroSystems» LLC