minus-star: Форум создан в помощь музыкантам, вокалистам и просто любителям музыки...

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.



Шукаю водевіль М.Альбіковського "Жартівниця"

Сообщений 1 страница 3 из 3

1

Буду дуже вдячний.

0

2

Доброго дня та чудового настрою. У мене в одному із сільських закладів культури ставили цей водевіль. Я попрошу його у завідуючої клубом і при першій же можливості Вам надам інформацію. Ось моя адреса Tanya46@bigmir.net   Ви знаєте, а ми довго шукали автора цього водевілю, бо сам водевіль був переписаний від руки.

0

3

Знайшов "Жартівницю" використовуйте, щоправда списане з відеоверсії "сільські бувальщини". Кому цікаво, можна знайти в неті.

( Селянська хата.  Посеред хати довгий стіл. На столі самовар. Кругом столу стоять лавки та стільці. У кутку ікони в рушниках.)
Пан: Скинь! Скільки разів казав тобі скинь!
Панночка: Не скину!
Пан: Скинь негайно ж!
Панночка: А я сказала не скину!
Пан: Скинь!
Панночка: Нізащо на світі! Нізащо, нізащо!
Пан: Скинь зараз же мені!
Панночка: Нізащо!( Сміється)
Пан: Негайно скинь! Скинь!
Панночка: Ну чого, ви, таточку, голубчику розходилися?
Пан: Скинь з себе оце дрантя! Скинь!
Панночка: Ну чого, ви, розкричалися буцімто  на малу дитину? Я вже вийшла з того віку коли навколішки ставлять.
Пан: От, Господи! Щастить!
Панночка: Або в комору запирають. Мені вже час своїм  розумом жити!
Пан: Ну… бачили, як з батьком заговорила? Ти … ти…
Панночка: Татку, таточку, голубчику! Але ж я з вами не сперечаюся. Я тільки не хочу вдягати оту гороцьку одежу, бо вона мені страшенно набридла.
Пан: Ну невже тобі краще у цій селянській одежі, ніж у найкращій городцькій моді?
Панночка: Ну звичайно, що краще. Це ж моя рідна українська одежа. Та ж я по ній скучила. То ж вона подивіться яка  гарна, таточку, і спереду і ззаду, і з цього боку, і з цього. І сорочку  ж  я сама вишивала. А чобітки? А чобітки!
Туп, туп чобітками,
Наче брязь підковками,
Цок, вруць, тріпочка,
Бо я зроду така!) 2 рази
(Сміється)
Пан: Ой, жартівниця! Ой, баловниця!
Панночка: Бо ж  я ваша єдина і кохана дочка, яку ви любите і балуєте.
Пан: Люблю, люблю, донечко, люблю. Тому й прошу тебе, скинь з себе оце от українську оцю одежу і одягни найкращу городську моду.
Панночка: Навіщо?
Пан: Розумієш,  день сьогодні такий.
Панночка: Ну, який же сьогодні день?
Пан: Високоторжественний!
Панночка: Хм… А я щось не знаю в календарі такого празника.
Пан: Ех, в календарі нема, а задля нас з тобою є. Особливо для тебе.
Панночка: Для мене? А що ж у мене таке сьогодні, родини,чи хрестини?
Пан: Е… Заручини! Жених приїде.
Панночка: Жених?
Пан: Ехе. Жених.
Панночка: До мене? (Сміється)
Пан: Звичайно не до мене. Я ж заміж не збираюся.
Панночка: Так я ж так само заміж не збираюся! І того жениха звідси по пиці!
Пан: Е-е-е! Ти дивись, щоб я тобі потилицю не начухав зараз!
Панночка: Таточку, голубчику, ну що це з вами сьогодні сталося? Ні сіло, не впало, дайте сало! Де жених приїде, де ви готового жениха знайшли, десь під лавкою викопали, чи що?
Пан: Не під лавкою, а достойний жених. Нашого сусіда Трохименка синок.
Панночка: То ж я його не знаю. Ніколи, навіть, у вічі не бачила.
Пан: Та, донечко, то не страшно. Коли приїде, познайомитесь, і тільки ж, Любонько, присядь. От, коли він приїде, ти ж його по-людському прийми. Бо я, ти знаєш, оце пообідав, та й щось спать схотілось. То я піду відпочину, а ти ж його прийми, як треба. І, гляди мені, коника ніякого не викини. Бо я тебе знаю, жартівницю. (Йде. До глядачів) Ой, щось вона замовкла. Мабуть, біда буде, грім, блискавка. (Виходить)
Панночка: От же ж, налагодив чортяка того жениха. Ну постривай же. Я тебе прийму по-своєму. Будеш знати, як в чужу хату непроханим лізти.
( На вулиці чути голос Оверка )
Панночка: Оверко… ( Виглядає у вікно ) Оверку, Оверку!
Оверко: Чого?
Панночка: А йди-но швидше сюди.
(В дверях з’являється Оверко )
Оверко: Чого вам. Панночко.
Панночка: Ставай отут. (Оверко витирає ноги і заходить до хати )І кажи. Ти мене любиш?
Оверко: Тобто, як, панночко?
Панночка: Тобто, як, панночко? Ну я тебе питаю, ти мене любиш?
Оверко: А як же вас не любити? Хіба ви мені лихе зробили, чи що?
Панночка: Так так і скажи ЛЮБЛЮ.
Оверко: Люблю.
Панночка: От, молодець. А дуже?( Оверко мовчить і чухає потилицю. Панночка зітхає)
Оверко(вбік): Чого вона причепилась до мене?
Панночка: Ну кажи, дуже любиш?
Оверко: Дуже.
Панночка: А як саме?
Оверко: Як вареника в сметані! (Сміються обоє)
Панночка: Ой, як смачно. Тільки ж дивись мене не з’їж.
Оверко: Ні, пані, ви великі, подавлюся. (Сміються)
Панночка: Ну, якщо ти мене любиш, як вареника в сметані – то зараз же заприсягнися мені, що ніколи нікому нічого не скажеш. (Ставить його на коліна)
Оверко(хреститься): Їй бо не скажу!
Панночка: Стривай. А що саме ти не скажеш?
Оверко: А я почім знаю?
Панночка: Ото ж. Отож мовчи і слухай!
Оверко: Мовчу і слухаю.
Панночка: ( Стає у нього за спиною і піднімає його руку) Підніми вгору руку і проказуй за мною. Я, Оверко… батька як звали?
Оверко: Я… Оверко… батька як звали…
Панночка: Та ні. Твого батька як звали?
Оверко: Хм… Юхим…
Панночка: А…  А прізвище твоє як?
Оверко: Що?
Панночка: Ну фамілія.
Оверко: Недотепа.
Панночка( сміється ): Ну воно й видно.
Оверко: Зроду такий.
Панночка: Ну, добре. Проказуй далі. Я, Оверко Юхимович Недотепа,
Оверко( повторює:) Я, Оверко Юхимович Недотепа…
Панночка: Присягаюся панночці,
Оверко: Присягаюся панночці…
Панночка: Любові Кириловні Зозулі … щ..
Оверко: Любові Кириловні Зозулі
Панночка( до нього ): підніми вище руку!
Оверко: Підніми вище руку…
Панночка: Та я тобі кажу, підніми вище руку!
Оверко: А…
Панночка: Щиро і вірно служити їй…
Оверко: Щиро і вірно служити їй…
Панночка: І зробити все,
Оверко: І зробити все…
Панночка: Аби визволити її…
Оверко: Аби визволити її…
Панночка: З біди…
Оверко: Що?Якої біди?
Панночка: Потім скажу, підніми руку і проказуй далі. Аби визволити її з біди…
Оверко: Аби визволити її з біди…
Панночка: І зробити знову
Оверко: і зробити знову…
Панночка: Веселою…
Оверко: Веселою…
Панночка: Щасливою…
Оверко: Щасливою…
Панночка: Ну такою, як вона була до цього часу…
Оверко: Ну такою, як вона була до цього часу…
Панночка: Кінець, опусти руку.
Оверко: Кінець ,опусти руку…
Панночка: Ах. Це я тобі кажу, опусти руку.(Опускає йому руку)
Оверко: А-а-а! ( Панночка сміється) Слава Богу, а то рука вже отерпла.
Панночка: Ну, слухай, Оверечку, сьогодні до мене жених має приїхати.
Оверко: А, жених. То ви виходите заміж? Ото добре!
Панночка: А чого ти так зрадів?
Оверко: Аякже. Я у вас на весіллі, прости господи, нап’юся.
Панночка: На моєму весіллі ти навряд чи нап»єся, бо я заміж не збираюся
Оверко: Як, не збираєтесь? А жених?
Панночка: Ну, ото ж. ото ж його і треба якось здихатись, того жениха.
Оверко: Здихатись?
Панночка: Ну…
Оверко: Та чого довго з ним розбалакувати. Він як прийде – я його за хвіст та в череду( показує).
Панночка: Ага! А якщо мій батько, та тебе за хвіст і в череду? Га?
Оверко: Та ні! В череду я нехочу! (Хоче йти. Панна затримує його)
Панна: Стривай! Ото ж його треба здихатись так, щоб ніхто ні про що не здогадався.( Думає ) Слухай, Оверочку, а якщо ти та й зодягнешся панночкою, га?
Оверко: Я, панночкою?
Панна: Ну!
Оверко( із сорочки робить сукню і танцює обертаючись, панночка сміється. Потім оговтується) Чи ви не сказилися?
Панночка: Чого? Подивися, вусів у тебе нема, зодягнеш моє плаття, і вийдеш до нього буцімто я. А?( Сміється)
Оверко: Я? І буцімто ви?( Теж сміється)Кумедія.
Панночка: Авжеж. І я кажу, що комедія. (Ідуть сміючись в іншу кімнату)
(Виходять з кімнати Оверко з панночкою)
Оверко: Ні не хочу. Боюся.
Панночка: Ну чого ж ти боїся?
Оверко: А щоб той жених мені пику не натовк.
Панночка: Ну… Як же ж то він вам, панночці, і буде пику товкти?
Оверко: А отак, ненароком.
Панночка: Ну, не посміє. Слухай, Оверочку, а я тобі за це подарую шапку смужкову, і пояса.
Оверко: І шапку…
Панна: Сиву.
Оверко: І пояса…
Панна: Червоного.
Оверко: Ні, не хочу. Боюся.
Панна: А хто мені оце тільки що зараз присягався, щиро і вірно служити. А ти знаєш, що буває тим, хто присягу лама?
Оверко: Що?
Панночка: А зараз їх до розправи і в арештарню. Вірно? Вірно!
Оверко: Мене в арештарню?
Панна: Авжеж. От я зараз покличу старшину з величезною шаблюкою і він тебе спершу в арештарню, а потім на каторжні роботи засудить.
Оверко( стає на коліна): Ой, рятуйте мене, люди добрі, рятуйте мене.
Панночка: Цить! Цить! Мовчи, не кричи. Отож вибирай одне з двох: або в арештарню йти, або в панночку зодягатися.
Оверко: Давайте, давайте я вже краще панночкою, панночкою
Панна: Стривай! Стривай, стривай, я ж тебе навчу, як з тим паничем себе поводити треба. Ото ж як він прийде, зайде і привітається – то ти присядь перед ним отакечки( показує, а Оверко повторює ) і скажи «Бонжур» ( Оверко ледь не падає) тільки ж не впади!
Оверко: Бонжур…
Панночка: Молодець! А тоді він підійде до тебе ручку цілувать. (Тримає його руку у своїй і цілує свою руку) То ти знову присядь перед ним і скажи «Мерсі».
Оверко: Мерсі…( і присідає)
Панночка: Молодець! А тоді  проси його сідати( садить Оверка) і почни з ним розмову… ммм про погоду, про урожай, про те, що він любить, що він їсть, ну там, які в нього коні ( чути, що хтось під’їхав)  Ой, лишенько, (Оверко: Що?)ховайся…
Оверко: Куди?
Панна: Ой, не знаю!
Оверко: Сюди?
Панночка: Ой, ні, не сюди, не сюди. В горницю, Оверку, в горницю.
(Йдуть швидко в горницю. До хати заходить Трохименко )
Трохименко: А чого це нікого не видно? (Заходить співаючи панночка) О, а це певно наймичка?
Панночка: Авжеж, паничу, я наймичка. ( співає)
Трохименко: Слухайте, як вас? Пани ваші вдома?
Панночка: Вдома.
Трохименко: А що ж вони роблять?
Панночка: Пан сплять, а панночка… (задумалась) в горницях мух ловить. (Сміються обоє)
Трохименко: Як то, мух ловить?
Панночка: Як? Отак! Пійма муху, тоді одірве їй крильця, пустить по столу, та й дивиться, як же ж то муха без крилець по столу стриба.
Трохименко: Ай-яй-яй! Бідна муха.
Панночка: А що ж панночкам робити від скуки. Тільки мух ловити. А так і забава гарна, і доказ доброї і чулої душі.
Трохименко(до себе): Чи не повернути мені назад голоблі?
Панночка: Ну чого так швидко, стривайте. Ви трошки посидьте, а я панночку зараз покличу.
Трохименко: Стривайте. Перш скажіть, як вона, ця мухоловиця, хоч на вроду гарна?
Панночка: Ну звісно гарні! Тільки, не вам сказано, ніс у неї трошки на картоплю скидається.
Трохименко: Ніс - картопля?  Значить красуня.
Панночка: Авжеж.
Трохименко: А що ж у неї ще гарного?
Панночка: Ще? А, ну ще, ще вони настрижені!
Трохименко: Стрижені?
Панночка: Ну.
Трохименко: О,Господи!
Панночка: Ну, це ж вона про себе каже, що вони  енер..
Трохименко: Анархістка?
Панночка: Ні. Не нархістка. А як же ж це суфра… Згадала! Мега … лістка.
Трохименко: Як? А-а! Розумію, розумію. Нігілістка.
Панночка: Ну, так. Я ж так і кажу. Якась там собі негалістка.
Трохименко: Боже, яке страшилище! Слухайте, моя люба україночко! (Обіймає її )
Я зразу втік би звідсіля, коли б не ви.
Панночка: Ну, і чим же ж я винна?
Трохименко: Та ви не винні! Невинні ваші оченята, ваші бровоньки, ваші губоньки(хоче її поцілувати, вона тікає )
Панночка: Ой, панночка! (Заходить Оверко, одягнений панночкою. Люба сміючись тікає )
Трохименко(про себе ): Боже, що за мавпа? Родився, хрестився, а зроду такого не бачив. ( Обертається дивиться на неї ) Чого це вона на мене так витріщилась? Нічого не каже( ковтає слину) Одначе ж треба познайомитись. Бо ще за неввічливого мене влічить. ( Підходить до неї )
Дозвольте познайомитись. Віктор Олексійович Трохименко, ваш сусід (кланяється) .
Оверко(вклоняється, ледве не падає): Мерсі!
Трохименко: Ні за що. (про себе) А що, зразу видно, що образована. Ач, мадама, ще й у шляпці!
Оверко(сідає на лавку): Прошу сідайте.
Трохименко: Та ви знаєте, я мабуть теє…
Оверко:  Сідайте, чого ви стоїте. (Смикає його за рукав, і садить коло себе)
(Панночка підглядає з-за дверей світлиці і сміється )
Трохименко: Ну й сили ж у цієї панночки!
Оверко: Бонжур.
Трохименко: То, що ви кажете?
Оверко: Кажу, бонжур.
Трохименко: Хе-хе. А що воно, за бонжур?
Оверко: Я привіталась з вами: «бонжур».
Трохименко: Ага! То це ви здоровкаєтесь по-французькому! А! А чого ж так пізно? А! Коли вам так хочеться – то бонжур.
Оверко: Спасибі! Тепер сідайте.
Трохименко: Та ні, мабуть…
Оверко: Та сідайте! (Садить його)
Трохименко: О! Обережно панночко, бо ви мені печінки одіб’єте.
Оверко(до Люби, пошепки): А далі, що? (Люба показує, щоб цілував руку )
Оверко( простягає руку до панича ): А тепер мерсікайте!
Трохименко: Як?
Оверко: Мерсікайте мені ручку. Мені треба вам сказати «мерсі». А як я вам скажу «мерсі», коли ви мені ручки не мерсікаєте? Нате, мерсікайте! Мерсікайте швидше!
Трохименко: Ну і ручка у цієї панночки! Невже вона тільки що свинюшник
чистила?
Оверко: В мене вже рука заболіла держати! Чого ви не мерсікаєте?
Трохименко: Ей! Я знаєте, ніколи і нікому не мерсікаю! Нате, ось краще мою померсікайте, бо вона, певно, чистіша за вашу!
Оверко( до панночки): Треба мерсікати, бо наказує. ( Та махає головою, погоджуючись) ( Оверко цілує руку Трохименку, той руку швидко забира)
Трохименко: Кушайте на здоров’я, мені вже час, треба йти!
Оверко: Е, ні! (садить його знову) Я вас нікуди не пущу! Зараз пани устануть, будемо пити чай, з оселедцем.
Трохименко: Як, чай з оселедцем?
Оверко: Як, чай з оселедцем? Ви не пили? (той хитає головою)
Трохименко: Ні!
Оверко: А я дуже люблю цю штучку. Чай солоний, а оселедець солодкий і виходить дуже смачно.
Трохименко: Ой, мені вже нудно. (Хоче втекти, Оверко перестріває)
Оверко: А яка у вас погода?   
Трохименко(намагається втекти): Та погода. В мене на душі і на серці грім, блискавка, буря!
Оверко: А що ви любите?
Трохименко: Та я усе люблю. От тільки дурних панночок не люблю!
Оверко(манірно сміється): А я люблю гречану кашу з салом. А ще люблю квашу. Ось наша куховарка дуже добру квашу робить.
Трохименко: Мені вже треба йти! Бо у мене від вашої каші вже живіт розболівся.
Оверко: Та плюньте на живіт. Я вас нікуди не пущу.
Трохименко: Пустіть, бо живіт болить, пустіть бо…( тікає)
Оверко: Попригнув наче козі в бок.
(Заходить Панночка)
Панночка: Ну що, де він?
Оверко: Утік. Живіт розболівся.
Панночка: Ой, боже мій!  Що ж це я наробила! Сама своїми руками своє щастя занапастила. Такий гарний, такий хороший, а я жартувати здумала.
Оверко: От розбери панночку. То не хотіла жениха, тепер раптом захотіла.
Панночка: Та що ж це він, зовсім утік?
Оверко: Повернеться. Он же ж його шляпа. Ось він іде!
Панночка: У горницю, Оверку!
( Заходить Трохименко )
Трохименко: Га, оце так панночка! А що б ти сказилася! А я дурноголовий свататись поліз. Повірив тому старому брехуну. Те ж мені пан каже: «Моя дочка хороша розумна». А що б ти з нею на першій осині повісився! Ну стривай, я тобі віддячу! (Хоче йти. Потім повертається.) А якщо я йому зараз насиплю? Візьму та й оженюсь на його наймичці. А чом і ні? Вона така розумна, така хороша, як квіточка. Якби мені її побачити?  ( Заходить панночка )
Трохименко: Україночко моя! Зірочка! Слухайте, виходьте за мене заміж!
Панночка: Ой, Господь з вами, паничу! Що це ви таке кажете?
Трохименко: Не шуткуючи, я хочу вас сватати.
Панночка: Мене, просту дівчину? А панночка?
Трохименко: Хай вона сказиться собі ота панночка! Я вас покохав, а не її!
Панночка: Але ж я бідна, а панночка – багаті.
Трохименко: Нехай вона подавиться отим багатством! Мені не багатство потрібне, а ваші оченята, як терночок, ваші брівоньки, як шнурочок. Ну що ж, согласна?
Панночка: Ну хай так, согласна.
Трохименко: О, моя люба україночка! ( Обіймаються . Заходить пан )
Пан: О! А, дорогий гостю! Здрастуйте вам! (Подає руку ) Здрастуйте!
Трохименко: Геть від мене, бо я за себе не поручуся!
Пан: Що це з ним? Що це з вами? Що вам таке?
Трохименко: Як вам не гріх, та й не сором, так під старість брехати! Де ваша правда? Де ваша честь?
Пан: Па-паничу, щось з головою, не той?
Трохименко: А ваша голова де? Га? А де ваша голова?
Пан (до доньки ): Де, де , де моя .. голова? ( Люба пальцем показує ) Ось ( показує на свою голову) ось моя голова, ось!
Трохименко: Та ні, у вас не голова, а просто, просто, я й не знаю як назвати вашу голову!
Пан(до доньки): Любонько, донечко, що це з ним таке?
Панночка: Я не знаю таточку.
Трохименко: Що? Вона ваша дочка?
Пан: Так. Моя донечка, Любонька.
Трохименко: А та, та корова в шляпці? ( В цей час до хати входить Оверко, одягнений панночкою)
Пан: Яка корова?
Оверко: Так мені переодягатись, чи так зоставатись?
Пан: Господи, що це таке? Оверко, чи ти не здурів?
Оверко: Ні, я не здурів. А шапку і пояса заробив!
Панночка: Дозвольте вас познайомити з вашою дочкою, Любов’ю Кирилівною Зозулею. А вас (до Трохименка) з вашою нареченою, Оверком Юхимовичем Недотепою.
Пан: Любонько, це мабуть твої штуки. (Сміється )
Трохименко: Де мої очі були, що я спутав таке одоробло, таке пугало  зі справжньою панночкою! Га?
Оверко: Мерсі! Бонжур! Звеняйте! Я не одоробло і не пугало. Якщо хочте – то мерсікайте!    (дає руку, Трохименко замахується бити по руці)
Пан: Оверко!
Трохименко: Е ні! За таку штуку я краще померсікаю мою любу україночку.
( Цілуються. Оверко наставляє губи. Вони його відштовхують )
Оверко: Пане, вони мерсікаються, давайте і ми з вами.
Пан: Згинь! Нехай мерсікаються!
Панночка( співає):
Жартувала та й не знала, де ти доленько моя,
Трохи здуру не прогнала своїм жартом жениха.
Всі:
Вибачайте, добрі люди, та й послухайте совіт,
Киньте лихо, киньте горе, та й жартуючи живіть) 2 рази
КІНЕЦЬ

0



Рейтинг форумов | Создать форум бесплатно © 2007–2016 «QuadroSystems» LLC